Одним з пріоритетних завдань педагогів дошкільних навчальних закладів у роботі з дітьми, які стали свідками воєнних подій та зазнали вимушеного переселення, є профілактика психоемоційної напруги та збереження їхнього психічного здоров’я.
Адаптаційні можливості людини досить великі, особливо в дошкільному віці, коли спостерігається стрімкий розвиток усіх функцій та систем дитячого організму. Тому більшість відхилень, які виникають у дитини під впливом стресових ситуацій, легко піддаються корекції за умови своєчасного виявлення та усунення стресових чинників.
Кожна вікова категорія дітей має свої ознаки стресового стану. Наведемо ознаки стресового стану дитини дошкільного віку.
Ознаки стресового стану дитини дошкільного віку
1. Поганий сон. Дитина важко засинає та неспокійно спить.2. Дитина стомлюється після незначного навантаження, яке зовсім недавно давалось їй легко.
3. Розгубленість, забудькуватість, відсутність упевненості в собі, власних силах, занепокоєність, непосидючість свідчать про дискомфортний психологічний стан дитини. Частіше за все вона шукає підтримки і схвалення з боку дорослих, зростає її потреба в тактильних контактах.
4. Дитина стає дуже вразливою, часто плаче через незначні проблеми, ображається або, навпаки, стає надто агресивною.
5. Проявами стану психологічного стресу можуть бути впертість та кривляння, яких не було раніше, острах контактів, прагнення до усамітненості. Дитина перестає брати участь в іграх з однолітками, в цей же час у неї спостерігаються труднощі в дотриманні дисципліни.
6. Іноді дитина починає щось гризти або смоктати, хоча раніше цього не робила. В деяких випадках можна спостерігати стійку втрату апетиту або, навпаки, його зростання.
7. Ознаками стресового стану дитини є також поява нав’язливих рухів, тремтіння кінцівок та нетримання сечі під час сну.
8. Деякі діти у стані тривалого стресу починають втрачати вагу, виглядають знесиленими, схудлими, або, навпаки, в них виникають ознаки ожиріння.
9. Розлади пам’яті, уяви, слабка концентрація уваги, втрата інтересу до всього, що раніше викликало активність, також свідчать про несприятливий психоемоційний стан дитини.
Усі перераховані вище ознаки можуть свідчити про прояви стресового стану в дитини тільки в тому випадку, якщо вони не спостерігалися раніше. Проте слід звертати увагу на психоемоційний стан дитини вже тоді, коли проявляється хоча б одна з цих ознак. Їх ігнорування може не тільки призвести до стійких порушень фізичного здоров’я, але й позначитися на формуванні особистісних якостей дитини. Стан психоемоційної напруги позбавляє дитину природного прояву радості та зумовлює виникнення неврозів. При неврозах погіршуються функції управління організму, тому діти не тільки стають дратівливими, образливими, але й скаржаться на головний біль. Окрім цього, можуть спостерігатися порушення ритму серцевої діяльності, часто трапляється підвищення артеріального тиску. Доросла людина, в силу свого життєвого досвіду, має можливості вибору реагування на стресову ситуацію, в той час як у дитини цей спектр реакцій доволі обмежений. Тому одним з доступних для неї засобів позбавлення від надлишку напруги є рухова активність, яку педагоги часто помилково вважають проявом гіперактивності дитини (медичного діагнозу).
Чинники стресового впливу на дитину
• участь близьких в воєнних діях;• перебування поблизу місця воєнних дій;
• перебування в зоні воєнних дій;
• переїзд сім’ї на нове місце проживання, зміна дитячого садочка;
• розлучення з батьками;
• вчинене над дитиною або на її очах насильство;
• акти тероризму;
• нещасний випадок;
• втрата близької людини;
• нераціональна організація режиму дня;
• дефіцит рухової активності;
• нераціональне харчування та погана організація цього процесу;
• неправильна організація сну та відпочинку;
• авторитарність стилю спілкування дорослих з дитиною за відсутності уваги і турботи про неї,
• невиправдане обмеження свободи дій дитини;
• інтелектуальні, фізичні та емоційні перевантаження;
• інформаційне перевантаження (телебачення);
• несприятливі сімейні відносини;
• порушення взаємин з однолітками;
• погіршення економічного стану родини.
Основні напрями роботи педагогів з профілактики та подолання проявів психоемоційної напруги у дітей
1. Організація повноцінної рухової активності дитини під час перебування в дошкільному навчальному закладі. Найвище фізичне навантаження діти відчувають під час гри на фізкультурних заняттях, при цьому спостерігається позитивний емоційний сплеск. Розслаблення м’язів викликає зниження емоційної напруги і забезпечує заспокоєння та відновлення ресурсів організму.2. Достатня тривалість і правильна організація дитячого сну. Мало хто з дорослих знає про те, що для повноцінного відновлення сил організму дитина віком до 2-3 років повинна спати не менше 14 годин на добу, діти 4-5 років – 13 годин, а діти 6-7 років – 12 годин. За даними статистики, дітей, що з ясельного віку недосипають по 1,5-2 години на добу, приблизно 5%. У таких дітей знижується нормальна працездатність, порушується нормальний перебіг нервових процесів
• відсутність сторонніх звуків та подразників (розмови, телепередачі, шум);
• організація сну в добре провітреному приміщенні, багатому на кисень;
• створення релаксаційної атмосфери в спальній кімнаті (кольорові рішення, приглушене світло, звукоізоляція);
• вироблення рефлексу на швидке засинання (в момент відходу до сну, коли всі діти лежать у ліжках, повинна лунати заспокійлива музика, читання або запис казок та ін., причому ці звуки діти повинні чути щодня);
• надання дитині ініціативи у виборі сусідів по спальні (за умови чіткого дотримання правил поведінки під час «тихого часу»).
3. Організація прийому їжі як великої релаксаційної паузи з застосуванням технології «сімейного столу»:
• дорослі повинні приймати їжу разом із дітьми (особливо актуально для сімей, де діти їдять окремо від дорослих);• за столом діти повинні спілкуватися;
• попередньо дітям пояснюють правила поведінки за столом;
• манери дітей за столом не обговорюють; вихователі спостерігають та аналізують поведінку дітей, а перед початком наступного прийому їжі повторюють і акцентують увагу на правилах поведінки.
4. Застосування водних процедур та загартування дітей, що сприятимуть зниженню напруги і стресу, коли дитина стає суб’єктом цієї діяльності.
5. Розвиток у дітей навичок розпізнавання власних емоцій та станів, опанування дітьми засобів релаксації та саморегуляції відповідно до вікових можливостей.
6. Раціональна організація розкладу дня в дошкільному навчальному закладі. Одноманітність та буденність, звичність ритму, жорстка регламентація діяльності – все це виступає додатковим стресовим чинником у житті дитини.Окрім основного розкладу дня, в дошкільному закладі повинні бути передбачені різні варіанти розкладів, що враховують нестандартні ситуації: стан погоди, відсутність достатньої кількості персоналу, періоди підвищеної захворюваності дітей, карантини та ін. Проте при розробці будь-якого з них слід дотримуватися таких правил:
• понеділок і п’ятниця не мають бути фізично та інтелектуально перевантаженими: необхідно забезпечити дитині легке входження в робочий тиждень і стан задоволеності своїм перебуванням в ДНЗ наприкінці тижня;
• кожен день повинен максимально відрізнятися від попереднього за місцем, часом, формою організації занять, адже ніщо не гнітить психіку більше, ніж одноманітність та буденність;
• у розкладі дня слід передбачити час для індивідуальних контактів кожного вихователя з дітьми на основі неформального спілкування;
• ранок і вечір одного дня на тиждень повинні бути присвячені іграм вихователя з дітьми, до того ж роль вихователя обирають діти;
• у розкладі дня виділяється час для проведення лікувально-профілактичних заходів, психотренінгів, релаксаційних пауз та ін.;
• виділяється час для самостійної діяльності дітей, коли вони мають змогу зайнятися цікавою для себе діяльністю;
• у дні, коли заплановано проведення занять з високим інтелектуальним навантаженням, в розклад дня вводяться спеціальні гімнастичні комплекси, що дозволяють зняти психоемоційну напругу;
• релаксаційні паузи та психотренінги рекомендується включати у дні з високим фізичним навантаженням, а ритмопластику краще проводити в дні з високим психоемоційним навантаженням (наприклад, діяльність з елементами змагань).