Коли ми чуємо слово «безбар’єрність», у нашій уяві найчастіше виникають фізичні об’єкти: пандуси, тактильна плитка, широкі двері або ліфти. Проте справжня інклюзія та доступність починаються набагато глибше — у просторі емоцій, стосунків та нашого спілкування.
Дитинство — це час гри, а дитячий майданчик чи групова кімната у садочку — це перша модель суспільства для дитини. Саме тут малюки вчаться домовитися, ділитися, вирішувати конфлікти та знаходити перших найкращих друзів. Проте, що робити, якщо дитина не може просто підійти й сказати: «Привіт! Давай гратися разом»?
Кожна людина має право на повноцінне життя, участь у суспільстві та розвиток незалежно від обставин, особливостей чи потреб. Проте для багатьох українців це право щодня стикається з бар’єрами — фізичними, емоційними, соціальними або інформаційними.
В Україні триває Національний тиждень безбар'єрності (в рамках стратегії створення безбар’єрного простору в Україні за ініціативи першої леді України Олени Зеленської).
