Розвивальні ігри для дітей від року до двох під час домашніх вправ

Однорічний малюк - це дуже активна, самостійна і цікава дитина. Він намагається дотягнутися, дійти, дістатися до всього, що можна і що не можна. Саме тому дуже важливо знайти баланс між тим, щоб дитина отримувала достатньо досвіду для розвитку та між «ди­вись, чіпай, роби» і «не можна». Ігри допоможуть дитині не тільки отримувати задоволення від домашніх справ, навчання і спілкуван­ня, а й допоможуть мамі навчити малюка розуміти заборони і під­корятися правилам.

Коли малюк досягає вмінь і навичок однорічного, настає непростий час для мами і тата. І про цю складність вони, можливо, навіть не здо­гадуються. Справа в тому, що за рік або більше (якщо малюк розви­вався повільніше) батьки навчилися майже без слів розуміти свого малюка. Турботливі батьки знають про свою дитину все: що вона лю­бить, як їсть, коли хоче на горщик, коли їй спекотно, а коли - холодно.

Але тепер, коли малюк стає більш умілим і відчуває себе більш самостійним, батькам треба навчитися трохи «не розуміти» і «забу­вати» про свої знання про сина чи дочку. Усе - щоби дати простір малюкові голосом, рухами, мімікою, поглядом (головне - самому!) висловлювати свої бажання і потреби.

Якщо дати дитині трохи часу, щоби вона щось попросила, вимагала, повідомляла про щось, то це допоможе розвинути її самостійність і самообслуговування в подальшому. Батькам буває непросто доз­волити малюкові бути самостійним, особливо, якщо його безпо­радність через хворобу або особливості розвитку стала звичною. Однак треба пам’ятати: коли рівень розвитку малюка сягає року, самостійність стає для нього ключем до подальшого розвитку, якщо мама і тато дозволять і допоможуть.

Як отримувати задоволення від домашніх справ

Питання про виконання звичайних домашніх справ стає дуже важ­ливим для батьків однорічної дитини. Звичайно, можна і годувати, і вдягати, і вмивати малюка, як в минулому році - швидко, сво­їми руками. Але, по-перше, дитина, імовірно, почне вередувати, а по-друге - таке обмеження самостійності не сприяє розвитку малюка. Тому треба зробити виконання домашніх рутин цікавою і зрозумілою для малюка справою.

• Створіть ритуал вкладання спати. Виберіть м’яку іграшку, яку кластимете разом з дитиною. Побажайте «на добраніч» іграшці та малюкові, вкрийте їх і йдіть з дитячої. Можна пе­ред тим читати книжку чи пити чай. Важливо, щоби ритуал був постійним і очікуваним - тоді дитина не буде вередувати і плакати, коли дорослі йдуть від ліжечка.

Крім вибудуваного ритуалу, важливо дотримуватися часу, коли ди­тина лягає спати. Для малюка одна година - дуже великий термін. І якщо дорослі «спізнюються» з укладанням або намагаються зро­бити це раніше, дитина не розуміє, що відбувається, і може гірше спати, стати неспокійною й примхливою.

• Якщо дитині треба від чогось відірватися і піти (з ванни, від гри, від вас, на ніч), грайте в “бувай-бувай”. Мовляв, «Бувай, телевізор!», «Бувай-бувай, рушник!», «Бувай-бувай, тарілочка!», «Бувай, машинка!», «Бувай-бувай, тато!». Нехай дитина проща­ється з усіма, а потім, зустрічаючись знову, з усіма вітається.
• Якщо малюк їсть самостійно, заохочуйте це, незалежно від того, він їсть руками чи ложкою. Головне, щоби він отриму­вав задоволення від їжі.
• Годуйте дитину за родинним столом. Якщо сім’я не може зі­братися за сніданком або обідом, запросіть пообідати з ма­люком улюбленого ведмедика. Нехай малюк “погодує” вас, ведмедика, і поїсть сам.
• Познайомте малюка з речами у ванні: “Привіт, мене звуть Мильце, я помию твої ручки», “Привіт, мене звуть рушник. Я витру твоє личко”. Так, малюкові буде легше полюбити не­приємні процедури.
• 
  Якщо ви бачите, що малюк почав щось одягати (черевик або шапку), радісно приєднайтеся до нього. Неважливо, потріб­но це чи ні - ставтеся до заняття як до гри. Одягніть також ведмедика і маму. Тренування допоможе дитині краще впо­ратися з цією непростою справою. А радіючи, що грає з ма­мою, малюк може не тікати від мами, яка намагається його «швиденько» одягнути. Хоче це - нормальне явище для цьо­го віку.

• 
  Якщо ви вирішили, що малюка треба привчати до горщика, нехай це буде веселою грою з лялькою або іграшковим вед­медиком. Наприклад, мама садить на горщик “друзів” малю­ка і радіє, витираючи їм попки. Тепер нехай це зробить дити­на. Скоро малюк захоче, щоби мама пораділа його успіхам.
• Коли малюк сидить на горщику, не квапте його, нехай розди­вляється книжки або мастить голі коліна кремом. Головне для однорічного малюка - відчути себе комфортно на гор­щику. Радійте, коли горщик вдалося використати за призна­ченням.

Як допомогти дитині гратися іграшками

Для розвитку навичок гри головне - нові враження, а не кількість іграшок. Важливо, щоби малюк добре розумів своє оточення, по­всякденні ситуації і те, що може робити разом з мамою і татом, аби враження були максимально осмисленими.

Дітям з порушеннями розвитку треба знач­но більше часу, ніж іншим - аби добре вивчити людей і предме­ти, які їх оточують. Складно навчити дитину гратися іграшками і з людьми, поки вона добре не впізнає ті предмети або тих людей, про яких йдеться.

• Треба грати з м’ячем (великий, маленький, для настільного тенісу). Це розвиває велику й дрібну моторику та соціальну взаємодію. Ігри: катаємо по черзі; я кидаю - ти приносиш; штовхаємо ногами; тримаємо рівновагу, сидячи на м’ячі; гой­даємось на животі і на спині на великому м’ячі; кидаємо ве­ликий м’яч об стіну, а коли відскакує - намагаємося зловити двома руками (з допомогою мами).
• Дайте дитині порожні коробки з-під соку, стаканчики, кубики. Покажіть, як будувати “вежі”. Одні вежі будуть більш стійки­ми, інші - менш. Те саме виконайте з кубиками, закритими стаканчиками з-під сметани, книгами. Не турбуйтеся, якщо спочатку дитині більше подобатиметься руйнувати їх, а не будувати.
• Будуйте “поїзди” так само, як вежі. Один за одним можна по­ставити в ряд не тільки кубики, але і машинки, і лялечок, і ма­мині чи татові туфлі, і журнали, і гральні карти. Дитина будує поїзди або дороги, а мама може підказати, як використову­вати дорогу з журналів або куди поїде поїзд із взуття.
• 
  У цьому віці гра в машинки стає більш шумною і різнома­нітною. Машинки можуть ховатися, ганятися одна за одною, їздити по батькові, мамі, самому малюкові, меблях. Коли ма­шинки ховаються, радіємо, як у звичайних хованках, коли ганяються, то голосно гарчать моторами: «Др-др-ррр!» або «Дж-ж-ж!», а також стикаються і падають зі звуком «Ба-бах!». Коли машинки їздять по меблях і частинах тіла, говоримо ма­люкові, як це називається: «Ура! Ми заїхали на стіл!», «А те­пер - по холодильнику», «Це - татова спина».
• Мама має починати грати з лялькою або м’якою іграшкою, бо малюк поки не може почати гру сам. Мама бере ляль­ку, показує, як вона її жаліє, вкладає спати, каже її голосом: «Привіт! Давай мити руки» і потім пропонує малюкові зроби­ти те саме, допомагає йому. Скоро малюк навчиться гратися і бути мамою своєму ведмедику. А ведмедик “втішатиме” ма­люка, коли мами немає поруч.
• 
  Навчаючи малюка чомусь новому, пропонуючи нову їжу або одяг, програвайте обставини за допомогою улюбленої ляльки чи іграшки, вмовляючи її. Дитині легше приєднатися до когось, ніж проходити новий шлях самій.
• Можна купити малюкові найпростіші головоломки: так звані ящики Монтессорі або дошки. їх також можна зробити само­тужки. Наведемо кілька прикладів саморобних головоломок:

1. У кришці великого відерця з-під морозива, прорізаєте отвір, в який влізе кубик або тенісна кулька. Мама показує малю­кові, як повернути кубик, аби він впав в банку. Нехай трену­ється і збирає кубики й кульки у відерце з роз’ємом.
2. У кришці відерця з-під морозива зробіть кілька отворів, в які малюк зможе вставляти олівці, а потім витягнути їх. Радійте і хваліть, коли дитині вдасться. Ця головоломка не так проста для малюка. І, звичайно, допомагайте, направляючи його руку.

Дуже важливо не квапити дитину. Якщо їй щось не вдається або нецікаво, без жалю відкладіть цю гру і поверніться до неї за дея­кий час. Головне, щоби малюкові гра подобалася! До речі, можна використовувати пірамідку. Це - теж головоломка! Пора!

За матеріалами посібника для батьків "Гра не тільки для забави"