Як сприяти соціальному та мовленнєвому розвитку дитини від року до двох

Прості розвивальні ігри вдома, на прогулянці та в гостях

• Грайте з дитиною у «злови мене». Нічого, що малюк ще не дуже добре ходить - притримайте його, а потім відпустіть, щоби він трохи від вас відірвався. І доженіть його. І тут поч­неться весела метушня!
• Будь-який різновид «хованок» дуже корисний для трену­вання вміння прощатися і зустрічатися знову. Але важливо, щоби було не дуже важко знайти того, хто сховався або те, що заховано. Ховайте печиво в кишеньки, тата - за крісло, кубики - в каструльки! Діти, які вміють весело грати в хован­ки, легше розлучаються з мамою, якщо їй потрібно кудись вийти, і сміливіше знайомляться.
• Зробіть “трубу” з картону і покажіть малюкові, як в неї можна шепотіти і кричати, видаючи найрізноманітніші звуки. Нехай спочатку він послухає ваші, притуливши вушко з іншого боку, а потім ви - його. Буде така собі «комунікативна труба».
• Спробуйте «виводити малюка в світ». Для однорічного ма­люка і страшно, і цікаво, і корисно іноді бувати в магазині або в кафе. Це - не завжди просто для батьків, бо малюк може з незвички не надто добре поводитися. Але можна програ­вати ситуації.

Наприклад, на прогулянці: «Ведмедик (іграшка, яку ви взяли на прогулянку) зголоднів, погодуємо його в кафе» або в великому магазині: «Давай покатаємося на візку, я буду класти у візок речі, а ти- рулити і везти їх». Можливо, малюк розглядатиме продукти, які ви купуєте. А вдома складатиме пакетик і банки на кухні. Дозвольте йому це, пояснюю­чи, як називаються різні речі: «Це - булочка», «Ось ковбаса», «Де ж наша морква?». Однорічний малюк не зможе довго перебувати в публічних місцях, але кілька хвилин будуть корисні для розвитку його комунікативних здібностей.

• Якщо у вашого малюка є можливість поспілкуватися зі своїм ровесником, ніколи не відмовляйте йому в цьому. Дорослим, які спостерігають за однорічними малюками, здається, що вони зовсім не хочуть грати один з одним. Вони ходять, не звертаючи один на одного увагу, штовхають один одного, відбирають іграшки або смикають один одного за волосся. Але вони ХОЧУТЬ спілкуватися. Просто не вміють.

Дозвольте їм трохи пограти самим, а потім покажіть, як ще можна це робити. Наприклад, кидати один одному м’ячик, будувати вежу, стрибати, взявшись за руки, випити чашку чаю з печивом за одним столом.

• Дозвольте малюкові і його друзям грати з великим картон­ним ящиком (з-під побутової техніки). В ящик, що лежить на боці, можна покласти кілька іграшок і показати, як ховатися. У малюка буде будиночок. Коли він в нього залазить, гово­ріть: “До побачення! Бувай!”. І питайте: «Хто-хто в будиночку живе?».

Голосно дивуйтеся й радійте, коли малюк з’являється з будиноч­ка. Ця гра допоможе йому зрозуміти, що він може залишати маму, а потім до неї повертатися. Про це відчуття він згадає, коли вранці ходитиме в садочок і чекатиме на повернення додому.

Як сприяти мовному та мовленнєвому розвитку дитини

Малюку в цьому віці вже треба чути рідну мову без так званого «сюсюкання», тому що він вчиться говорити, наслідуючи. Для по­яви мовлення також має бути потреба в її використанні як основ­ного засобу спілкування. І, якщо у дитини через ті чи інші причини відсутня така потреба, то мовленнєвий розвиток може затримати­ся або мовлення розвиватиметься з затримкою.

Існують “дзвіночки”, які сигналізують, що дитині, швидше за все, важко освоїти розмовну і письмову мову, і що їй потрібна допо­мога. Наприклад, дитині важко ссати груди, ковтати, вона не хоче кусати і жувати тверду їжу, в неї порушений м’язовий тонус.

• Щоб вчити малюка назвам частин тіла грайте з ним в гру типу:

«Де ж ручка? Де ж ручка? Ай-яй-яй! Пропала ручка!
Ось ручка! Ось ручка!
Ой, знайшла, знайшла я ручку!
«Де ж ніжка? Де ж ніжка? Ай-яй-яй! Пропала ніжка!
Ось ніжка! Ось ніжка!
Ой, знайшла, знайшла я ніжку!
«Де ж вушко? Де ж вушко? Ай-яй-яй!
Пропало вушко!
Ось вушко!
Ось вушко!
Ой, знайшла, знайшла я вушко!...».

Далі можна співати про носик, животик, очі. Треба робити вигляд, що дуже засмутилися, коли втратили, і радієте, коли знайшли.

• Розповідайте маляті короткі віршики-потішки зі звуками, які він активно використовує. Наприклад, якщо дитина добре вимовляє «гу», розкажіть їй таку:

«Зайченя, по полечку,
Гуляй, погуляй,
Сіренький, під сонечком,
Погулюй, гуляй.
Гу-гу-гу! Гу-гу-гу!».

Зробіть паузу, щоби малюк повторив: «Гу-гу-гу!». Примовок та ди­тячих віршиків дуже багато. Можна використовувати ті, які ви чули від своїх мам і бабусь, а можна вигадати свої. Головне - створюва­ти для малюка ситуацію, коли він буде вимовляти останні склади ритмічного віршика разом з вами.

• Крім чіткої рідної мови, використовуйте в іграх “дитячі слова” на позначення того, що відбувається. Покажіть, що машинка їде «бр-р-р», м’ячик скаче «оп, оп!», кубик впав «бух!», малюк йде «топ, топ, топ!», паровозик «ту-ту-ту!», трактор «дир-дир- дир!», пістолет стріляє «бах!», зайчик впав «ой!». Навчіть ма­люка озвучувати всі ігри.
• Співайте! Співайте дитячі прості пісеньки, мелодійні настіль­ки, щоби дитина могла приєднатися до вас і говорити співу­че «а-а-а!» в такт вашій пісеньці.
• Не треба щопівгодини наполягати, щоби дитини говорила «мама» чи «дай». Аби малюк більше говорив, спробуйте тро­хи «не розуміти» його. Наприклад, дитина говорить «бі-бі». Мама знає, що «бі-бі» - це машинка на полиці з іграшками. Але вона «не знає», що малюк хоче пограти з машинкою або поговорити про неї.

Тоді мама каже: «Так, бі-бі, машинка на поличці» і дивиться на малюка. Той починає соватися і хникати. Мама: «А, ти хочеш, щоб я дала тобі машинку бі-бі! Дай-дай?». Малюк, погоджуючись, каже: «Бі-бі!». Ось яка довга розмова, яка б не відбулася, якби мама ві­дразу все зрозуміла.

• Просіть дитину про допомогу, наприклад, щось принести з іншого кінця кімнати або з сусідньої кімнати. Звичайно, це повинен бути предмет, який малюк знає. Варто почати з ігра­шок, але поступово розширювати діапазон прохань.
• Грайте в ігри з вибором: покладіть перед дитиною дві (а по­тім три) речі (іграшки, одяг, їжу, предмети для малювання, посуд) і попросіть малюка дати вам одну з них, називаючи її. Таким чином, він буде вчитися і новим словам, і робити вибір.

За матеріалами посібника для батьків "Гра не тільки для забави"