До чого батькам/ опікунам потрібно бути готовими, якщо дитина пережила досвід травматизації
1. Регрес. Це відкат до більш раннього етапу розвитку (сюсюкання, скиглення, ниття, тобто повернення до поведінки або ігор, які були в той час, коли дитина відчувала більшу безпеку).
2. Відкат у знаннях. Неможливо спрогнозувати, скільки часу потрібно відвести на повторення матеріалу, що був уже пройдений.
3. У дітей шкільного віку може бути деякий регрес у навичках письма.
4. Діти (як і дорослі), що пережили досвід травматизації, можуть «забувати» правила орфографії.
5. Можуть бути складнощі із предметами та знаннями, пов’язаними з просторовою орієнтацією (це одночасно і геометрія, тригонометрія, і використання прийменників «над», «за», «під», «через» тощо).
6. Травматичний досвід ускладнює сприйняття абстрактних понять.
7. Погіршення навичок читання. Важливо пам’ятати, що це тимчасово.
8. Ускладнення запам’ятовування інформації.
9. Діти під час навчання можуть крутити щось у руках, гойдатися на стільці. Це не обов’язково відволікання. Багато хто, навпаки, так концентрується. Це може бути способом «відключити» зайві сигнали.
Ознаки відновлення у дітей різного віку
Ігри. Діти повертаються до рольової сюжетної гри не з однією-двома, а з різними іграшками, різними сюжетами, що розвиваються під час самої гри. Коли дитина грає у гру з одним (травматичним) сюжетом, це сигналізує про те, що вона шукає «вихід» зі складної ситуації.
Творчість. Змінюються теми та сюжети в малюнках. В малюнках знову з’являється простір, поступово повертаються звичні пропорції тіла, діти починають промальовувати небо, землю, обирають різноманітну гаму кольорів та розширюють вибір матеріалів: малюють олівцями, маркерами, фарбами, ліплять із пластиліну чи граються кінетичним піском (він продається у магазинах іграшок та товарів для творчості й має властивості пластиліну).
З’являється цікавість до нового. Вона може проявлятися в тому, що дитина робить щось нове та ставить запитання «А чому?», «А як це влаштовано?», «А можна я спробую?». Важливо відрізняти запитання «цікавості» від тих, що пов’язані з контролем і тривогою («А що буде далі, а потім, а потім…»; «А що відбуватиметься, коли ми приїдемо?», «А що буде, якщо щось станеться?»).
Контакти. Діти стають відкритішими до спілкуванням. Якщо раніше вони були сфокусовані на батьках, то тепер вони поступово розширюють коло спілкування, вводячи в нього дітей та інших дорослих.
Їжа. Дитина починає збільшувати кількість продуктів, які споживає, пробує нові.
Одяг. Дитина може попросити придбати їй інший одяг (обирати нові моделі, фактуру, колір). Якщо в дитини була відмова від нового, ця динаміка є позитивною.
Сон. Дитина починає спати більше чи менше, ніж раніше. Будьякі зміни сну можуть бути ознакою відновлення після травми.
За матеріалами брошури "Ментальне здоров’я дітей під час війни: поради батькам та опікунам" в рамках Всеукраїнської програми ментального здоров’я за ініціативою Олени Зеленської "Ти як?"