Чому булінг, фізичне насильство та агресія — це не одне й те саме?
Фізичне насильство — дії, що їх вчиняє людина за допомогою свого тіла чи якогось інструменту з метою зашкодити іншій людині. На відміну від булінгу, ці дії можуть бути регулярними, або ні, а також не обовʼязково відбуваються між людьми з нерівними силами. Булінг — завжди містить дисбаланс сил та є повторюваним.
Агресія — будь-яка поведінка, в тому числі вербальна, яка передбачає напад на іншу людину, тварину або предмет з наміром завдати шкоди. У ній нерівність сил не є обовʼязковою умовою, достоту як і повторюваність.
За Даном Ольвеусом, співвідношення між цими трьома проявами можна зобразити так:
Ключова інформація
Булінг завжди містить 4 характеристики:
Алгоритм «Булінг чи з'ясування стосунків» допоможе відрізняти булінг від інших форм агресії.
Часті запитання та відповіді до алгоритму
1. То що, кібербулінг неможливий, адже учасники не є учасниками освітнього процесу (0)?Звісно, що кібербулінг — можливий. Проте, з точки зору законодавства України, а саме ст.173 КУпАП, булінг — це явище між учасниками освітнього процесу, при тому віком до 18 років. Тобто, законодавство станом на кінець 2023 року не захищає від булінгу в дворі чи в університеті та кібербулінгу не між учасниками освітнього процесу. Перше питання в цій схемі слугує для окреслення випадків, які потенційно можливо передати до суду. Якщо ж ваша мета — подолати булінг, а не обовʼязково дійти до суда, — то можете починати із запитання (1).
2. Якийсь дивний акцент на неповносправності та проблемності об’єкта булінгу.
Умова булінгу — дисбаланс сил. На жаль, практика показує, що «дисбаланс сил» сприймається, здебільшого, як дисбаланс фізичних сил. Питання (2) апелює до очевидних проявів слабкості: наприклад, дитина слабка фізично або має інвалідність. Дуже легко сказати «Ні» на це питання. Але ми спершу слідуєм алгоритму і маємо перевірити, можливо йдеться про неявний дисбаланс сил. Наприклад, дитина з ООП може не мати інвалідності, але мати нейровідмінність, яка ускладнює для дитини комунікаційні процеси і робить її вразливою. Або скажімо, дитина походить з сімʼї у скрутних обставинах, що передбачає чимало викликів, невидимих на перший погляд.
3. А булити можуть дитину не тільки із зазначеними ознаками, а й без інвалідності, і яка живе не в скрутних обставинах, і яка чудово навчається, не слабша за інших...?
Є багато чинників дисбалансу влади чи сили, які є непомітними. Наведений перелік підпитань до питання (4) не є вичерпним і показує хід думок на прикладі найпоширеніших ознак. Може, до прикладу, ще бути статус меншини, мігранта, дитина може мати тимчасові виклики ментального здоровʼя або нездоров'я фізичного, тощо. Цей список можна розвивати до нескінченності. Якщо дитині з будь-яких причин важко себе захистити (2), то вважається, що вона перебуває в ситуації дисбалансу сил. Якщо ж дитина може себе захистити — то це «конфлікт», «прояви агресії», «фізичне насильство», але не булінг.
4. З участю викладача не зрозуміло (2г)... Якщо все перераховане є, а вчитель не учасник, то це вже не булінг?
Це питання (2г) є останнім у серії, як, на випадок, якщо відкинули всі попередні варіанти дисбалансу сил. Це питання додане для того, аби показати дисбаланс влади, який існує в стосунках учень\вчитель, як той чинник, який уможливлює булінг. Вчитель теж може бути постраждалим від булінгу, наприклад, якщо батьки якоїсь дитини є впливовими людьми і мають владу звільнити вчителя будь-якої миті. У такій ситуації спрацьовує питання (2) — учаснику булінгу з якоїсь причини важко себе захистити. Ми не уточнюємо з якої, адже їх може бути дуже багато.
5. Цікаво виходить: якщо мішень булінгу не говорить, що їй боляче, то це не булінг (3)?
Запитання (3) дає змогу вчителеві визначити, чи присутні біль або шкода. Якщо вчитель не бачив цього особисто, то він говорить з мішенню, свідками, батьками. Якщо учитель не бачить, що був біль; свідки чи батьки не бачать у ситуації шкоди; мішень не каже, що зазнала біль чи їй завдано шкоду — то вчитель має припустити, що стався не булінг.
6. Основна проблема всіх, хто має алекситимію3 (зазвичай аутичні діти, але не тільки), — вони не можуть пожалітись, бо не можуть усвідомити (2а)?
Вся система протидії булінгу побудована на заохоченні повідомлення про булінг, щойно його бачать. Також ця система дає спільне розуміння всіх учасників, чим є булінг. Дитина з алекситимією буде найчастіше навчатися в супроводі асистента учня або асистента вчителя, які зобов'язані повідомити про булінг. Якщо з усіх дорослих та дітей, залучених до навчального процесу, взагалі ніхто нічого не рапортує, асистент нічого не бачить, батьки не можуть зчитати зміни в поведінці дитини і вчитель не бачить нічого також — то, схоже, тут важко щось вдіяти. У такому випадку школа може запросити психолога, аби розібратися, чи те, що відбувається з дитиною, не несе їй шкоди. Але якщо школа вдається аж до таких заходів то, вочевидячки, є підозри, що шкода дитині завдається?
Вправа: булінг чи зʼясування стосунків?
Проаналізуйте приклад ситуації: Клас має «проблемного хлопчика», який дуже часто бʼється. Інші батьки ополчилися проти нього, вимагають, аби хлопчика перевели в інший клас чи на індивідуальне навчання. Хлопчика сварять за те, що він робить, він гірко плаче. Хлопчик має оформлену інклюзію.
Це булінг чи зʼясування стосунків? Перевірмо ознаки.
І. Подія повторювана? — Так, хлопчик бʼється постійно.
ІІ. Дисбаланс сил — Так. Чи важко тим, на кого він агресує, себе захистити? Ні, не важко, бо вони в сильнішій позиції. Навіть якщо хлопчик перед кимось і має фізичну перевагу, оформлена інклюзія може свідчити про невидиму неповносправність, відставання в комунікаційних здібностях тощо. Тобто в слабшій позиції тут саме нападник.
ІІІ. Біль — Так. Хлопчик завдає фізичного болю.
ІV. Зумисність дій — Ні, хлопчику соромно або він хоче залагодити ситуацію.
В описаній вище ситуації збіглись три характеристики булінгу з чотирьох, а, отже, описана ситуація не є булінгом. Ймовірно, вона є невдалими спробами хлопчика комунікувати про якусь проблему, і ця комунікація набуває форми реактивної агресії.
Таблиця: Розрізнення булігу і з'ясування стосунків
За матеріалами Посібник «Школа без цькувань: для освітян»