«Погана поведінка – єдине, що дитина може протиставити неправильному поводженню з нею».
«Проблемні, «важкі», «неслухняні» і «неможливі» діти, як і діти «з комплексами» або «нещасні», - завжди результат неправильно сформованих відносин у родині».
Ю.Гіппенрейтер
Чотири основні причини серйозних порушень поведінки:
Боротьба за увагу. Якщо дитина не отримує потрібної кількості уваги, яка їй так необхідна для нормального розвитку та емоційного благополуччя, то вона знаходить свій спосіб її отримати - через неслухняність.
Боротьба за самоствердження проти надмірної батьківської влади та опіки. Дітям стає особливо важко, коли батьки спілкуються з ними у формі вказівок, зауважень і залякування.
Бажання помститися. Діти часто ображаються на батьків. Причиною можуть стати різке зауваження, невиконана обіцянка, несправедливе покарання, нехтування однією дитиною на користь іншої, розлучення, зміна місця проживання, смерть.
Втрата віри у власний успіх. Трапляється, що дитина переживає невдачу в одній ситуації, а проблеми в неї виникають зовсім в іншій: наприклад, у дитини не склалися стосунки з однолітками, а наслідком буде зухвала поведінка вдома.
- Чим більше дитину сварять, тим гіршою вона стає. Чому так відбувається? А тому, що виховання дитини - це зовсім не дресура. Батьки існують не для того, щоб формувати в дітей умовні рефлекси.
- Чим частіше батьки розлючуються на дитину, зупиняють, критикують її, тим швидше вона приходить до узагальнення: «Мене не люблять».
- Дисципліна не до, а після встановлення добрих відносин, і тільки на базі їх.
- Можна висловлювати своє невдоволення окремими діями дитини, але не дитиною загалом. Можна засуджувати дії дитини, але не її почуття. Невдоволення діями дитини не повинно бути систематичним, інакше воно переросте в її неприйняття.
- Сувора мама емоційно відгороджена від дитини. Дитина відчуває саме так.
- Хвалити корисно! Але пусті похвальні слова як цукерка: приємні, але мало сенсу, і надмір не є корисним. Намагайтеся описувати, що бачите, і висловлювати свої почуття.
|
|
Уникайте |
Кажіть |
|
«Яка
хороша дитина!» «Молодець!» «Дай
п'ять!» |
«Які
в тебе впевнені перші кроки!» «Який
цікавий дах у твого будиночка на малюнку!» «Ти
так спритно залізла на дах!» |
|
- У всіх випадках, коли дитина засмучена, ображена, зазнала невдачі, коли їй боляче, соромно, страшно, коли з нею обійшлися грубо або несправедливо і навіть коли вона дуже втомилася, перше, що потрібно зробити, - це дати їй зрозуміти, що ви знаєте про її переживання (або стан), «чуєте» її.
- Дитині важливо знати, що з нею говорять, і їй треба допомогти усвідомити свої почуття. Проговорюйте її почуття, не заперечуйте їх! Пояснюйте, що біль не вічний, що скоро все минеться, а ви поряд.
|
|
Уникайте |
Кажіть |
| «Знайшла через що засмучуватися!» «Чому ти плачеш, адже зовсім не боляче!» «Не плач - це така дрібниця!» |
«Ти засмутилася, що кулька полетіла, але дивись, як гарно вона летить!» «Тобі боляче, моя маленька, пальчик болить, дай-но поцілую!» |
|
Пам'ятайте: слухняність через страх довго не втримається. Нехай дитина знає, що ви завжди поряд. Якщо вона не слухається, вередує або не долає навантаження, треба брати ситуацію під контроль, допомогти їй, а не залишити наодинці з проблемою. Для уникнення критичних ситуацій заздалегідь визначайте умови.
|
|
Уникайте |
Кажіть |
| «..., або ніколи сюди з тобою не прийду!» «Не зробиш... - не отримаєш цього!» «Ну й залишайся, а я пішла!» |
Проговорюйте її почуття. Повторюйте, що все добре, що ви поруч. «Ми зараз підемо в магазин, але ти можеш обрати лише одну іграшку!» |
|
- Безумовно приймати дитину означає любити її не за те, що вона гарна, розумна, здібна, помічниця і так далі, а просто так, просто за те, що вона є!
- Не соромтеся своєї дитини! Сором - це відчуття, що ти поганий. Коли дитина відчуває себе поганою, вона також відчуває себе непотрібною. Вона робити все, щоб завоювати вашу любов, ігноруючи те, що треба саме їй.
|
|
Уникайте |
Кажіть |
| «Хлопчики не плачуть, який сором!» «Як тобі не соромно!» «Чого ти кричиш, на тебе люди дивляться!» |
«Рідненький, розмовляй, будь ласка, тихіше: мама поряд і добре тебе чує». «Ти чого кричиш? У мене ж є вуха. Скільки їх? Вони довгі, як у зайця?» |
|
Іноді батьки хибно ставляться до різниці у вихованні сина та дочки: «Дочка - це більш ніжне створіння, тому її слід більше пестити, обіймати. А син - це майбутній чоловік, тому його треба виховувати у більш суворих умовах. Жодних пестощів, обіймів та поцілунків», - вважають такі батьки. І тим самим завдають шкоди психоемоційній системі дитини, її подальшому життю та взагалі здоров'ю. До речі, таке виховання позначиться й на майбутніх діях вашої дитини, яким не додасться достатньою мірою того, чого найбільше потребують діти, - проявів любові.
- Готуйте дитину до будь-яких дій поступово, намагайтесь говорити послідовно, описуючи свої дії.
|
|
Уникайте |
Кажіть |
| «Я кому сказала, злазь з гірки, ходімо додому!» «Я тобі вже 10 хвилин кажу, що пора спати!» «Чому ти злякалась, це просто лікар!» |
«З'їдь з гірки ще раз, і ми підемо додому» «Зараз ми почистимо зуби, почитаємо книжку і будемо спати» «Ми зайдемо в той кабінет, і там буде жінка в білому халаті, дуже добра та уважна, вона буде дивитися твої оченятка» |
|
- Пояснюйте після інциденту. Під час агресії-істерики-розладу просто пожалійте вашу дитину, а потім у спокійних умовах обговоріть ситуацію.
|
|
Уникайте |
Кажіть |
| «Я попереджала!» «Скільки разів можна повторювати! Знову ти це зробив!» |
«Ти впала, вдарилася! Ходи я поцілую» «Дивись: ти бігла і не помітила ямку. Наступного разу дивися під ніжки, гаразд?» |
|
- Говоріть на позитивних нотах! Наш мозок не сприймає негативну частку НЕ, а сприймає те, що йде після неї. «Не чіпай» - обов'язково зачепить, «не кричи» - обов'язково закричить. А якщо казати: «Обережніше!», «Уважніше!», - тоді ефект буде куди більшим
|
|
Уникайте |
Кажіть |
| «Не тягни кішку за хвіст!» «Не галасуй!» «Не лізь у калюжу!» «Впадеш!» |
«Кішці боляче, вона може тебе подряпати» «Тихіше-тихіше, чуєш, хтось крадеться» «Калюжа глибока, обійди її збоку» «Стій! Обережно, край!» |
|
- Дайте дитині бути самою собою. Не підштовхуйте її весь час. Не повчайте її. Не читайте їй нотацій. Не намагайтеся її звеличувати. Не примушуйте її щось робити!
- Дозволяйте дитині побачити негативні наслідки своїх дій (або своєї бездіяльності). Тільки тоді вона буде дорослішати і ставати відповідальною.
- Ваша дитина сильна, смілива, спритна! Довіртесь їй! Не заважайте дитині робити те, що вона може робити сама. Вона швидко вчиться на своїх помилках і буде вам вдячна за мовчазну підтримку!
|
|
Уникайте |
Кажіть |
|
«Не лізь туди!» «Я допоможу тобі залізти!» «Дай я правильно намалюю будиночок!» |
«Зараз розпочнемо з нижчої гірки, а потім перейдемо на ін- шу». «Мамі страшно дивитися, як ти високо залізла». «У тебе такий цікавий будиночок, які гарні віконця!» |
|
- Забороняючи щось, пропонуйте інші, дозволені варіанти.
|
|
Уникайте |
Кажіть |
| «Не гримай каструлею!» «Не лізь у калюжу!» | «Обережно, каструля може зламатися! Краще поклади туди макарони!» «Візьми паличку, спробуймо витягнути той листочок з калюжі» |
|
Не бійтеся вибачатись: ви не втратите авторитет, а здобудете його і навчите дитину визнавати і виправляти свої помилки. Дитина повинна розуміти, що ви також можете помилитися, розлютитися, втомитися, ви можете накричати, грубо відповісти, роздратовано буркотіти, але попри все ви завжди її любите!
- Правила (обмеження, вимоги, заборони) обов'язково повинні бути в житті кожної дитини.
- Правил не повинно бути забагато, вони повинні бути гнучкими.
- Батьківські вимоги не повинні суперечити найважливішим потребам дитини.
- Дорослі повинні узгодити правила між собою.
- Інтонація, з якою повідомляється вимога або заборона, повинна бути скоріше дружньо-роз'яснювальною, ніж владною.
- Краще карати дитину, позбавляючи її приємного, ніж роблячи їй погано.
Наприклад, вигадайте кілька занять з дитиною або сімейних справ, традицій, які створюватимуть «зону радості». Зробіть їх регулярними, щоб дитина чекала їх і знала, що вони настануть обов'язково, якщо вона не зробить чогось дуже поганого. Скасовуйте їх тільки тоді, коли дитина справді щось накоїть і ви справді засмутитесь. Однак не погрожуйте скасуванням цих подій через дрібниці. Пам'ятайте: «зона радості» - це «золотий фонд» вашого життя з дитиною.
«Так чудово, що в нас з тобою весь день попереду»
«Розповідай швидше, не терпиться все почути!»