При народженні у дитини є три вроджені емоції:
- страх (коли існує загроза, наприклад голод);
- гнів (коли в дитини немає свободи рухів);
- незадоволення (якщо дитина не отримає сигналів, що вона під захистом).
Виявляються ці емоції через плач та спрямовані на самозахист і розвиток. Усі вони негативні.
Позитивна емоція з'являється з комплексом пожвавлення приблизно через 1 місяць від народження, коли немовля виявляє радість від того, що бачить матір.
Надалі емоції стають головним орієнтиром у світі: дитина шукає схвалення своїх намірів та дій у виразі обличчя мами, довіряє лише добрим усміхненим людям, розпізнає ворожу інтонацію.
У 5 місяців малюк здатен відчувати огиду.
У 7 місяців у нього вже виявляється настрій, який залежить, зазвичай, від мами (або найближчої людини).
З позитивних емоцій на 9 місяці вже усвідомлено виділяється радість, в 11 місяців проявляється прихильність.
Від 1 до 2 років
Цей період «золотий час» емоційного життя малюка.
У 18 місяців у дитини може бути така емоція, як образа. У два роки з'являються соціальні емоції: ревнощі, заздрість, здивування, чуйність. Спостерігається відсутність емпатії.
Від 2 до 4 років
Дитина дуже емоційна, вона може проявляти всі емоції, проте вони непостійні, її легко відволікти і переключити з одного емоційного стану на інший.
Емоції є мотивами поведінки, що пояснює їх імпульсивність і нестійкість. Вміє не лише зчитувати настрій батьків, а й розуміє, як його можна використовувати для досягнення своїх цілей.
Розвиток емоційної сфери поєднується з формуванням плану уявлень. Образи, що уявляє дитина, набувають емоційного характеру, і в процесі цього вся діяльність стає емоційно насиченою.
У дитини є перші спроби стримати свої почуття, наприклад сльози, хоча це ще погано вдається.
Від 4 до 5 років
Відбувається «емоційний прорив», гамма емоцій і почуттів розширюється: може відчувати не тільки радість або страх, а й ревнощі, смуток, жалість, гнів, бадьорість, ніжність, сором'язливість, здивування, задоволення.
Дитина вже може виражати почуття, застосовуючи різну інтонацію і міміку.
Розвивається почуття гумору. Малюк любить пустувати і змушувати людей сміятися. З'являється співчуття, емпатія.
Починає розуміти, що в інших теж є почуття, помічає, коли інша дитина сумує або ображається.
Засвоює навички вираження емоцій у єдності вербальних та невербальних засобів.
Дитина вже набагато краще говорить про свої почуття і контролює емоції, вона вже краще вміє справлятися з істериками та імпульсивною поведінкою.
Від 5 до 6 роківЕмоційний світ дитини в цей період бурхливо розвивається. Вона готова сприймати оточуючих на рівні розуміння їхніх почуттів, переживань і, завдяки їм, вчиться розрізнювати та засвоювати назви емоцій.
Виробляються базові навички взаємодії під час емоційних ситуацій, дитині стає доступним визначення емоцій іншої людини за її мовою.
Крім стандартних емоцій з’являються додаткові, серед яких досада, захоплення, здивування.
Виникають глибокі позитивні і негативні емоції, пов’язані як зі справжнім, так і з майбутнім. Дитина має широкий діапазон емоцій, вміє співпереживати оточуючим людям, рослинам і тваринам, завдяки чому згодом вчиться освоювати складні форми спілкування.
Малюк вчиться проявляти емоції за прикладом дорослих, за допомогою поз, поглядів, інтонацій і міміки. Може сказати, що відчуває, за умови, коли з ним розмовляють про емоції та почуття.
Починає управляти вираженням емоцій, впливаючи на себе за допомогою слова. Проте емоції пов'язані з фізіологічними потребами, такі як голод або спрага, дитині ще важко стримувати, вони змушують її діяти імпульсивно.
Проявляється емоційне передбачення (дитина намагається передбачити майбутній результат і те,
як його оцінять). Спостерігаються афективні реакції.
Розвиток емоційного інтелекту реалізується шляхом знайомства з назвами існуючих емоцій і, звісно, формування вміння їх визначити у себе, а й у оточуючих.