Видихнути хмару – уявити, що вдихнули хмару й видихнути її зі звуком, можна з грозою та блискавкою (розкриваємо руки, показуючи, який розмір хмари ми вдихаємо, а на видиху видаємо звук та зводимо руки, «зменшуємо» розмір хмари, долоні наприкінці видиху з’єднуються, мов у хлопку. Можливо, супроводжуємо видих тупотінням ніг).
Погода – обережно простукуємо подушечками пальців долоні чи тіло дитини, своїми дотиками відіграючи спочатку м’які дотики, немов дитину гладять сонечко й легкий вітер (йдемо-стукаємо повільно, м’яко, тихо). Потім вітер посилюється й починається дощ – йдемо швидше й тупотимо. Дощ посилюється – торкаємося сильніше, злива – простукуємо ще сильніше, гроза, ураган – ще сильніше, дмухаємо і кричимо. Вітер заспокоюється, дощ вщухає – поступово йдемо тихіше й повільніше. Закінчуємо «прекрасною погодою». Можна запропонувати, щоби дитина відігравала погоду кроками на місці – розгойдувалася, потім тупотіла ніжками, потім стрибала і кричала (коли грім), тоді всміхалася та розслаблено погойдувалася за «ясної погоди».
Собаки – «перетворитися» на добрих собачок, що вихляють хвостиками, потім – злих собак, що гарчать один на одного. А потім знову перетворитися на добрих собак, що принюхуються та знайомляться.
Клац-Клац – клацати зубами, ніби від холоду, потім показувати зуби, як мавпочки, шкіритися й гарчати, як тигри. Після цього перетворитися на людей.
РРРРР – перетягувати тканину, тримаючи в зубах.
Докричатися до Місяця (якщо є можливість проявляти голос у повну силу). Уявити, що треба крикнути послання космонавтам чи інопланетянам (можна кричати з різних кутів кімнати одне одному, можна спрямовувати звук «далеко-далеко»).
Плювалки – виплюнути, видути з трубочки горошину, будь-що в ціль.
Лети! – дути одне на одного, як на перо. Дозволити собі дути на дорослого, щоби «здути» його з місця.
У ціль – зім’яти в руках папір, потім, як м’ячиком, потрапити в ціль.
Товкалки – «відштовхнути повітряною хвилею» дорослого (партнера з гри), зробивши відштовхувальний жест руками. Батько чи мати «відлітає» від дитини.
Подушковий бій (якщо це доречно в умовах, яких живемо).
Борці сумо – засунути подушку під футболку і штовхатися, подушка пом’якшуватиме удар.
Рвати папір і потім збирати з клаптиків колаж (будь-який образ – можна запропонувати його, а можна попросити дітей викласти та склеїти щось своє).
Шкрябалки та дряпалки – нігтями «прошкрябати» малюнок у тісті, фользі, крупі, плівці. Залити фарбу в пакет, що закривається. Дитина подушечками пальців і нігтями промальовує (дряпає) візерунки.
Боулінг – збивати будь-які предмети (дозволити порушити лад).
Злий бобер – придумати злу тварину й поводитися, як, ми припускаємо, може поводитися ця тварина. Потім перетворитися на добру тварину, тоді – на людину
Випустити пазурі – показати, як тигреня шипить і показує пазурі, коли хоче захиститися (потім перетворитися на людину).
Малювати каляки-маляки, стиснувши в кулаку фломастер або олівець.
Кричати в «мішок для крику», у стакан чи в подушку.
Бодалки – так-ні (буцатися (бодатися) руками чи головою, говорячи за порядком «так» чи «ні»).
Можна уявити всередині пружину, яка стискається-розтискається й підстрибує всередині: присісти, обіймаючи коліна, і випрямитися, мов пружинка. Далі – покласти руку на живіт, зробити вдих і різкий видих.
За матеріалами "Стресостійке дитинознавство" С.Ройз
Немає коментарів:
Дописати коментар
Примітка: лише член цього блогу може опублікувати коментар.