ТИХІ ІГРИ

Багатьом батькам доводиться часто говорити дітям: «Не кричи, говори тихіше, затули рота» (звісно, для дітей постійно це чути – не дуже добре). Нам важливо пам’ятати: багато дітей мінімум до 6 років не вміють контролювати гучність мови. Центри мови в цей період лише дозрівають, і центри когнітивного контролю теж.

А зараз реакції дітей можуть бути зовсім різними.

Ігри, що допоможуть вимкнути гучність:

Пульт керування. На подушечках пальців малюємо фломастером «кнопку гучності». Наприклад, на вказівному пальчику червоним кольором ставимо крапку «голосніше», на безіменному – синім кольором «тихіше». Тренуємося, пропонуємо сказати слово, наприклад, «мама» або ім’я дитини, натискаємо кілька разів на пальчик – дитина каже слово залежно від «кнопки» та кількості «кліків» голосніше (доводимо до найбільшої гучності й зупиняємо на потрібній). Коли дитина знову говоритиме голосніше, усміхаючись, торкаємося її «кнопки» або просимо, щоби вона доторкнулася сама. 

Граємо в «шпигунів», у мишок і кота (мишка повинна тихееенько, беззвучно пробратися й щось заздалегідь домовлене в нас схопити). 

Диригенти. Змахуємо рукою вгору – і це сигнал інструментам «грати голосніше», рукою вниз – знижуємо гучність, збираємо руку в кулак – мовчання. (Даємо можливість дитині теж побути диригентом.) 

Пишемо літери в рядок – від маленької до великої (літери Р, З, Ж) і навпаки, від величезної до маленької. Просимо дитину дивитися на букви, вимовляти звук, підвищуючи або знижуючи гучність (чим менша буква, тим тихіший звук і навпаки). 

Що кілька годин – 2 хвилини тиші. Призначаємо дитину головною. Коли продзвонить будильник, вона подає всім сигнал – слухаємо тишу. 

Самі починаємо говорити пошепки. Дитина дзеркалитиме нас. Або граємо в «Шепітуньки» – розмови в сім’ї лише пошепки. 

Складаємо всі голосні голоси у вазу. Вони там не змішуються Коли хочеться сказати голосно, свій голос потрібно взяти з вази. 

Пантоміма – гра «в крокодила». 

Спілкуватися мовою жестів (можна придумати свою сімейну мову, . Ця проста «мова», де кожна літера – окремий жест, – добра і для дітей 4–5 років (у нашій сім’ї вона переходить із покоління в покоління й не раз нас рятувала). 

Граємо в оперу – не говоримо, а співаємо (спів сприймається по-іншому). 

Мовчанка – хто перший скаже слово, той програв. 

Передаємо думку на відстані – вгадати, про що подумав/-ла й що сказав/-ла. 

Якщо діти в суперечці кричать одночасно – дати всім прапорці, аркуші паперу з їхніми іменами, будь-які предмети, щоби вони їх піднімали, коли хочуть «узяти слово».

За матеріалами "Стресостійке дитинознавство" С.Ройз