Діти, за певним виключенням мають ті ж права, що і дорослі. Однак, деякі права мають особливе значення для них - вони відображають потреби дітей у спеціальному захисті та увазі, виявляють їхню вразливість та різницю між дитячим і дорослим життям. Для того, щоб підкреслити це, інтереси дитини у всіх видах діяльності ставляться вище інтересів дорослих та держави.
Міжнародні документи у сфері забезпечення реалізації прав дитини гарантують захист усіх прав дітей, базуючись на основоположному принципі найкращих інтересів дитини.
Міжнародне законодавство щодо захисту прав дитини:
- Женевськадекларація правдитини, 1924 р.- Декларація правдитини, 1959 р.
- Конвенція ООН про права дитини, 1989 р.
- Всесвітня декларація про забезпечення виживання, захисту і розвитку дітей, 1990 р.
- Факультативний протокол до Конвенції ООН про права дитини, щодо торгівлі дітьми, дитячої проституції і дитячої порнографії, 2000 р.
- Протокол про попередження і припинення торгівлі людьми, особливо жінками і дітьми, і покарання за неї, що доповнює Конвенцію Організації Об'єднаних Націй проти транснаціональної організованої злочинності, ратифікований Україною у 2004 р.
- Конвенція МОП № 182 про заборону та негайні заходи щодо ліквідації найгірших форм дитячої праці, ратифікована Україною у 2000 р.
- Конвенція Ради Європи про захист прав людини і основоположних свобод, 1950 р.
- Європейська соціальна хартія, переглянута у 1996 р.
- Конвенція Ради Європи про кіберзлочинність, СЕД № 185, 2001 р.
- Конвенція Ради Європи про протидію торгівлі людьми, СЕД № 197, 2005 р.
1989 року Генеральна Асамблея ООН прийняла Конвенцію про права дитини. Конвенція базується на ідеї розуміння місця дітей у суспільстві не як майбутніх дорослих, а як рівноправних учасників суспільного життя, звичайно, з урахуванням того, що «дитина потребує спеціальної охорони та піклування...».
Конвенція визначає громадянські права (на життя і розвиток, на отримання громадянства, свобода від фізичного та психічного насильства та ін.), соціальні (на охорону здоров’я, на освіту та ін.), культурні (наприклад, право на дозвілля). Старшим дітям Конвенція надає і політичні права (наприклад, право на об’єднання). Натомість у Конвенції майже відсутня увага питанням економічних прав дитини, адже пріоритетом визнано освіту - дитина повинна вчитись, а не працювати.
Таблиця. Права дитини відповідно до Конвенції ООН про права дитини
|
Вид прав |
Приклади |
|
Громадянські права |
Право на ім’я та
національність Право на
самобутність Право на життя Право на захист від
фізичного насильства Право на приватне
життя |
|
Політичні права |
Свобода думки Свобода
висловлювання Свобода зібрань,
переконань та віросповідання, вільний доступ до інформації |
|
Економічні права |
Захист від
експлуатації |
|
Соціальні права |
Право на освіту Право на охорону
здоров’я Право на соціальне
забезпечення |
|
Культурні права |
Відпочинок,
дозвілля, участь у культурному та мистецькому житті |
|
Специфічні права |
Не розлучатися з
батьками Право на гру Особливі потреби 7 |
Ратифікувавши Конвенцію 00Н про права дитини, Україна взяла на себе зобов’язання керуватися дотриманням принципу «найкращих інтересів дитини» щодо реалізації державної політики у цій сфері. Як закріплено в ст. З Конвенції, «в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що опікуються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини».
Принцип забезпечення найкращих інтересів дитини у Декларації прав дитини визначається як забезпечення дитині, через закони та за допомогою інших засобів, спеціального захисту та надання можливостей і сприятливих умов, що дозволяли б дитині розвиватися фізично, розумово, морально, духовно та соціально здоровим в умовах свободи та гідности.
Так, держава зобов’язується забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які несуть відповідальність за неї за законом, і для цього повинна вживати всіх відповідних законодавчих та адміністративних заходів.
Україна взяла зобов’язання, відповідно до частини 1 статті 19 цього документа, вжити всіх необхідних законодавчих, адміністративних і просвітницьких заходів щодо захисту дітей від насильства у всіх його проявах, образ, зловживань, недбалого піклування або його відсутності.
Вихідною ідеєю законодавчого забезпечення прав дітей в Україні є принцип усі «діти рівні у своїх правах незалежно від походження», що закріплено статтею 52 Конституції України.
Україна також уперше в Конституції зазначила, що будь-яке насильство над дитиною та її експлуатація переслідуються законом, держава забезпечує гарантії державного утримання та виховання дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування (ст. 52). На підставі положень Конституції України і Конвенції ООН про права дитини 26 квітня 2001 року в Україні був прийнятий Закон «Про охорону дитинства», який визначає охорону дитинства стратегічним загальнонаціональним пріоритетом і з метою забезпечення реалізації прав дитини на життя, охорону здоров’я, освіту, соціальний захист та всебічний розвиток встановлює основні засади державної політики у цій сфері.
За матеріалами навчально-методичного посібника "Запобігання та протидія проявам насильства: діяльність закладів освіти"