В умовах збройного конфлікту багато родин з дітьми переживають різні важкі життєві події, важкі стани й негативний вплив різних стресорів: звуки повітряної тривоги, перебування в бомбосховищі, пожежа, вибухи, руйнування будівель, переїзд до інших міст, розлука з рідними та друзями, улюбленими іграшками й тваринами тощо. Негативний емоційний стан і тривога заважають нормальному функціонуванню пізнавальної сфери дитини, її соціальної взаємодії з однолітками й дорослими, впливають на психічне здоров’я. Проте життєві труднощі, стресові ситуації та кризові травми, які людина пережила, можуть формувати її сильні сторони характеру, кристалізувати ціннісні орієнтації та сенс життя, розвивати життєстійкість, сприяти дорослішанню.
Що таке емоційний добробут?
Це стан максимального комфорту дитини в оточенні. Він не виникає сам по собі, а будується на трьох "китах":
Відчуття безпеки (я в захисті, мені нічого не загрожує).
Відчуття належності (я частина сім'ї, групи в садочку, мене тут люблять).
Емоційне спілкування (щирі розмови, обійми, спільні радощі).
Саме від емоційного стану залежить психічне здоров’я — здатність дитини реалізовувати свій потенціал, гратися, вчитися та справлятися з життєвими стресами.
Діти й дорослі потребують сьогодні психосоціальної підтримки задля емоційного добробуту й запобігання виникненню психічних розладів. Ця підтримка спирається на розуміння того, що людина має здатність психологічно відновлюватися після стресових ситуацій. Батьки мають позитивно сприяти збереженню психічного здоров’я дітей.
Як стрес впливає на дитину?
Важливо розуміти: будь-які реакції дітей на складні події — це нормальна реакція на ненормальні обставини. Стрес може тимчасово "гальмувати" розвиток мовлення чи пам'яті, але водночас він може загартувати життєстійкість та сформувати сильний характер у майбутньому.
На що варто звернути увагу (Тривожні сигнали)
За даними ВООЗ, існують типові прояви стресу у дошкільнят.
Вік: 0–3 роки
Симптоми та реакції:
- збільшення потреби перебувати на руках у дорослого;
- регрес у поведінці (поведінка, властива дитині більш раннього віку);
- зміни в режимі дня (сон, харчування);
- підвищена дратливість;
- гіперактивність;
- підвищений рівень тривожності;
- збільшення потреби в увазі;
- плаксивість.
Вік: 3–7 років
Симптоми та реакції:
- збільшення потреби перебувати на руках у дорослого;
- регрес у поведінці (поведінка, властива дитині більш раннього віку);
- зміни в режимі дня (сон, харчування);
- підвищена дратливість;
- зниження уваги;
- млявість або гіперактивність;
- відсутність бажання грати;
- прагнення все контролювати;
- небажання говорити;
- часті прояви стурбованості та занепокоєння.
Коли звертатися до фахівця? Якщо ви помічаєте ці симптоми 1–3 рази щодня протягом 3–5 днів на тиждень, дитині потрібна додаткова підтримка. Першим кроком може бути консультація з практичним психологом вашого садочка.
4 кроки до відновлення стабільності вдома
Створіть "Острівець безпеки". Навіть у тимчасовому житлі речі мають мати своє місце. Не змінюйте розташування меблів без потреби. Особиста чашка, улюблений магнітик чи сімейне фото — це дрібниці, що дають відчуття "дому".
Поверніть дитячі справи. Гра, малювання, танці, спостереження за природою — це не просто розваги, а спосіб дитини опрацювати досвід.
Емоційна грамотність. Вчіть дитину розуміти себе. Називайте почуття: "Мені здається, ти зараз сердишся", "Схоже, тобі сумно". Підтверджуйте ці почуття: "Це нормально — сумувати, я поруч".
Виправляйте вчинки, а не емоції. Сердитися — можна, а битися — ні. Вчіть дитину, що емоцію можна висловити словами або через спорт, а не через агресію.
Вправи для розвитку емоційної компетентності
Маркування почуттів. Вголос озвучуйте емоції дитини, щоб вона звикала до їхніх назв. Наприклад: «Здається, тобі трохи ніяково». Згодом малюк навчиться робити це самостійно.
Підтвердження переживань. Замість фрази «Заспокойся — це не важливо», скажіть: «Я бачу, що ти справді засмучений(-а)». Важливо дати зрозуміти, що переживати різні почуття — це нормально, навіть якщо реакція здається вам надмірною.
Легалізація дискомфорту. Не бійтеся, якщо дитині нудно, страшно або самотньо. З вашою підтримкою малюк має дізнатися, що «незручні» емоції можна витримати. Це формує психологічну стійкість.
Дисципліна та ритуали. Чіткий режим дня, правила поведінки та щоденні ритуали — найкращий спосіб допомогти дитині опанувати свої емоції та відчути контроль над життям.
Виправляйте вчинки, а не емоції. Дайте зрозуміти, що сердитися — це нормально, а поводитися агресивно — ні. Вчіть малюка, що засмучуватися не означає кричати — існують інші способи проявити свої почуття.
Пам’ятайте: ваша власна спокійна впевненість — це головне джерело сили для дитини. Дбайте про свій емоційний стан, адже малюк "зчитує" вашу реакцію на світ.
Академічні навички (читання, письмо) дитина засвоїть набагато легше, якщо в її серці буде спокій, а в душі — відчуття безпеки.
За матеріалами Порадника для батьків щодо забезпечення безперервності освітнього процесу у змішаному форматі зі старшими дошкількиками. ЮНІСЕФ, 2023