Як батькам розпізнати ПТСР у своєї дитини?

Батькам треба обов'язково звернутися за фаховою допомогою у випадках, коли дитина проявляє ознаки посттравматичного стресового розладу (ПТСР). Чим швидше виявлено та розпочато лікування, тим ефективніше може бути подолання цього стану.

Важливо знати про посттравматичний стресовий розлад у дітей та молоді, щоб розпізнати, при можливості навіть попередити його ускладнення, та допомогти дитині після психотравмуючих подій у їхньому житті. 

ПТСР може суттєво впливати на психічне здоров’я і добробут дітей. Згідно із дослідженнями Національного центру для дітей, постраждалих від насильства, близько 1 з 4 дітей стикається з яким-небудь видом травматичного досвіду до 16 років. Варто уточнити, що подія вважається психотравмуючою, якщо дитина була свідком або жертвою ситуації, яка загрожувала життю чи фізичному здоров’ю людини, або сексуального характеру. Це може бути насильство в родині чи школі, фізичне чи сексуальне скривдження, війна, нещасні випадки, трагічні втрати близьких – усі ці фактори можуть стати джерелом стресу для молодого покоління.

Не всі діти, які пережили психотравмуючі події, розвивають ПТСР. Частина дітей за умов належної підтримки можуть виявити вражаючу внутрішню силу і впоратися з психотравмуючим досвідом. Однак інші можуть потребувати додаткової підтримки.

Виділяють три фактори, які будуть визначати, чи матиме дитина ПТСР:

• інтенсивність травмуючої події, її тривалість, несподіваність та неконтрольованість;
• реакція оточення на подію, наявність соціальної підтримки та допомоги;
• особисті фактори ризику: вік дитини на момент травмуючих подій, наявність психічних розладів до травмуючої події.

Для того, аби батьки могли вчасно виявити ранні симптоми ПТСР необхідно звернути увагу на зміни в таких сферах:

1. Когнітивній сфері: основним симптомом ПТСР є думки і образи про травматичну подію, що відбулася в минулому, які дитина далі і далі пригадує.
Тому зверніть увагу, якщо у дитини є:

• гнітючі спогади про подію, що вриваються в розум, всупереч бажанню дитини,
• відчуття того, що подія знову і знову відбувається тут і тепер,
• дитині важко концентрувати увагу на навчанні, бо її думки повертаються до цієї жахливої події і вона намагається з цим боротись,
• порушення пам’яті, наприклад втрата частини спогадів про пережиту психотравмуючу подію.

2. Зміни у поведінці: якщо ваша дитина раптово змінила свою звичну поведінку, це може бути ознакою ПТСР. 

Зокрема, слід звернути увагу на:

• уникання місць і усього, що може нагадувати про психотравмуючу подію,
• замкнутість: діти з ПТСР можуть стати менш комунікабельними, уникати спілкування та відмовлятися від участі в соціальних подіях,
• зміни у відносинах: можливі труднощі у відносинах з однолітками чи дорослими.

3. Порушення сну: ПТСР може супроводжуватися проблемами зі сном. Батькам слід звертати увагу на такі ознаки:

• кошмари: дитині можуть почати снитись кошмари або вона може повторно проживати травматичні ситуації у сні,
• безсоння: зміни у режимі сну, наприклад, проблеми із засипанням або постійне прокидання вночі.

4. Емоційні зміни: ПТСР може впливати на емоційний стан дитини. Звертайте увагу на:

• постійний стан тривоги: дитина може бути постійно напруженою та тривожною,
• можуть з’явитися симптоми депресії: зниження настрою, втрата інтересу до розваг та занять, які раніше приносили радість,
• агресивність чи пасивність: дитина може стати агресивною або, навпаки, відмовлятися взагалі взаємодіяти з оточуючими.
• засмучення через дрібниці, істерики, миттєві сплески гніву.

5. Фізичні симптоми: ПТСР може також виявлятися у фізичних проявах. Слід звернути увагу на:

• болі та неприємні відчуття: дитина може скаржитися на головні болі, болі в животі чи інші фізичні неприємні відчуття без видимої причини,
зміни в апетиті: втрата апетиту або, навпаки, надмірне переїдання,

Всі ці ознаки можуть вказувати на наявність проблеми. Якщо ці симптоми тривають довше, ніж один місяць після травматичної події, важливо розглянути можливість консультації з фахівцем із сфери психічного здоров’я.

Слід пам’ятати, що деяке скривдження є невидимим! Дитина може не говорити про досвід скривдження, тому нам важливо пильнувати будь-які зміни в поведінці дитини і допомогти дитині говорити про ці ситуації.

За матеріалами Центра "Коло сім'ї"