Моральний розвиток дитини починається з перших років життя — з моменту, коли вона вчиться розрізняти «можна» і «не можна», співпереживати, ділитися й помічати почуття інших. Саме у дошкільному віці формуються перші уявлення про добро, справедливість, відповідальність і чесність.
Кожен віковий етап має свої особливості: те, що зрозуміло старшому дошкільнику, ще лише зароджується у свідомості молодшої дитини.
У цій статті ми розглянемо, як розвивається моральна сфера у дітей різного віку, щоб батьки могли краще розуміти потреби свого малюка і підтримувати його на шляху становлення доброти та емпатії.
Молодший дошкільний вік (четвертий рік життя)
Вікові можливості дитини Діти прагнуть до спілкування, уважного ставлення до себе, визнання їхньої самостійності. Дошкільник четвертого року життя домагається нового статусу, внаслідок чого виявляє впертість, агресивність, негативізм, поводиться конфліктно, бо хоче “утвердитися” серед однолітків. У дітей молодшого дошкільного віку починають виникати адекватні уявлення про правильні й неправильні, добрі та погані вчинки. Вони не усвідомлюють наслідків поведінки, які не відповідають моральним нормам, правилам і вимогам. Дітям важко адекватно зрозуміти й емоційно оцінити базові етичні поняття (моральні переживання тільки починають формуватися на основі розвитку соціальних емоцій і вищих почуттів).
Їхній емоційний стан не стабільний, характерні перепади настрою. Почуття дітей яскраво виражені, поверхові та ситуативні. Дитина цього віку ще не здатна приховувати свої почуття. Вона легко переймається емоціями інших, збуджується, але це швидко минає. У дітей виникає потреба в довірі до дорослих і здатність відчувати їхній емоційний стан. Дорослий виступає моральним “еталоном”. Моральні почуття виявляються щодо матері та батька, а почуття обов’язку – стосовно дорослих і молодших. Адже в дітей ще не сформована моральна свідомість, їхня поведінка повністю підпорядкована моральним почуттям. Почуття сорому виникає лише в присутності дорослого і на підставі кон кретної реальної ситуації.
Регулятором поведінки дитини виступають емоції та почуття. У поведінці чотирирічних найбільш розвинені моральні переживання, емоційне ставлення до дій і вчинків. Розрізняючи характер вчинків, діти схильні завищувати вимоги до інших і занижувати їх щодо себе. Їхня поведінка будується за зразком (на опанування засвоєння конвенційних – умовних, загальноприйнятих – ролей). Дитина прагне бути доброю, відповідати вимогам дорослих, одержувати схвалення від них. При цьому вона намагається максимально привернути увагу до себе, щоб бути визнаною (почасти знаючи, що вчиняє недобре, але не зізнаючись у цьому).
Рекомендації психолога:
Батькам важливо пам’ятати, що у молодшому дошкільному віці дитина наслідує моральну поведінку дорослих, тому головним виховним інструментом є особистий приклад. Частіше обговорюйте з малюком його вчинки, хваліть за доброзичливість і допомогу іншим, пояснюйте, чому певні дії приносять радість або засмучують. Створюйте атмосферу довіри й підтримки, у якій дитина відчуватиме себе прийнятою навіть тоді, коли помиляється — це допоможе їй навчитися розрізняти добро і зло без страху покарання.
Середній дошкільний вік (п’ятий рік життя)
Вікові можливості дитини
У цьому віці виникає інтерес до іншої дитини як до свого відображення. Найчастіше бачить в іншому негативні риси. Відбувається рефлексія своїх вчинків через реакцію іншої дитини. Діти вже мають більш адекватне уявлення про гарну і погану поведінку, але не усвідомлюють її наслідків для себе і довколишніх. Зате вони починають розуміти, до чого призведе порушення норм і правил поведінки. Однак часом ображаються, не поступаються, не визнають своєї про вини, навіть коли навмисно порушують моральні норми. У дітей цього віку час то характерною є утруднена або неадекватна емоційна оцінка базових етичних понять. Перебіг моральних переживань у дитини не повною мірою відповідає її моральним уявленням.
Емоційні реакції стають дедалі стабільнішими та врівноваженішими. Ви никає нова здатність дитини – співпереживати. Зокрема, розвивається вміння прийняти у свій внутрішній світ той стан, почуття і емоції, які переживав хтось, потрапивши в певну життєву ситуацію (“вчуття” в іншого). Дитина здатна спів чувати іншим і робить це вже не за вказівкою дорослого, а спонтанно, самостійно.
Розвиваються моральні почуття (дружелюбність) щодо дітей (насамперед, до братів і сестер, а потім – до ровесників), виникає прагнення підпорядковувати свої бажання вимогам інших. Панівний вплив на поведінку дітей, як і ра ніше, мають моральні почуття. З’являється бажання бути корисною дорослому, формується почуття відповідальності за доручену справу )“щоб нікого не під вести”). Водночас на ставлення дитини до дій і вчинків починають впливати знання про моральні правила.
У моральній поведінці спостерігається “розрив” між моральними діями і ставленням до них. З огляду на це, з одного боку, підвищується адекватність оцінки поведінки інших, з другого – з’являються випадки заниженої оцінки поведінки довколишніх на основі наявних знань про етичні поняття. Можуть скаржитися на інших, коли вони порушували норми поведінки, але їх самих не ображали, тобто виступають “захисниками порядку”. При цьому зберігається загальновікова тенденція завищеної самооцінки моральної поведінки (об’єктивнішим є оцінювання інших, ніж самої себе). Дитина п’ятого року життя прагне позитивного ставлення до себе від рідних і близьких дорослих та однолітків. Виявляє самостійність та ініціативність.
Рекомендації психолога:
У середньому дошкільному віці діти вчаться розуміти почуття інших і поступово усвідомлюють наслідки своїх вчинків. Батькам важливо підтримувати цю здатність до співпереживання — обговорювати з дитиною емоції героїв казок, ситуації з життя, запитувати: «Як ти думаєш, що відчуває твій друг?». Такі розмови допомагають розвивати моральне мислення. Варто також підкріплювати добрі вчинки похвалою, звертаючи увагу не лише на результат, а й на старання, щоб сформувати у дитини відчуття відповідальності, дружелюбності та бажання бути корисною іншим.
Старший дошкільний вік (шостий рік життя)
Вікові можливості дитини
Діти старшого дошкільного віку стриманіші та менше ображаються. Водночас вони не повністю адекватні у своїх уявленнях, оцінках про добре і погане. Деякі з них не зовсім точно висловлюють своє ставлення до етичних понять. Діти демонструють неадекватність щодо розуміння моральної норми та її емоційної оцінки. Така специфіка розвитку моральної свідомості пов’язана з формуванням моральних інстанцій, індивідуальних мотиваційних систем та з особливостями становлення самосвідомості, що характеризуються розшаруванням цілісного образу “Я” на “Яреальне” і “Япотенційне”. Від сприймання змісту окремих вчинків (добре – погано) відбувається перехід до розуміння узагальнених понять про “правильну” (моральну) поведінку.
Старші дошкільники добре володіють “мовою” почуттів. Вони вже здатні стримувати свої почуття. Їхні акценти зміщуються на взаємини людей. Діти цього віку відчувають справжнє ставлення до себе і до інших, вияви нещирості та перестають довіряти такій людині. Щодо авторитетних осіб у них формують ся моральні почуття (у ставленні до вихователя). Почуття обов’язку перед одно літками конкурує з тим самим почуттям щодо дорослих. У дитини з’являється стійкість почуттів і взаємин.
На моральну поведінку дітей здебільшого впливають моральні знання та переживання. На підставі стійкого характеру супідрядності мотивів і потреб, розвитку панівних настанов та індивідуальних мотиваційних систем підвищується загальний рівень моральної поведінки (у дитини формується почуття відповідальності за свою поведінку, елементи самоконтролю). Поведінка дитини ґрунтується на основі “внутрішнього” прийняття (інтеріоризації) норм, правил і зразків, виражених в етичних поняттях. Дитина починає усвідомлю вати, що морально поводитися треба “для себе”, бо це приносить їй задоволення, а навколишнім – користь. Самоконтроль поведінки відбувається на підставі вищих моральних почуттів (обов’язок та емпатія), стає тривалішим і стійкішим, однак самооцінка залишається завищеною.
Рекомендації психолога:
У старшому дошкільному віці діти починають усвідомлювати моральні норми не лише як вимоги дорослих, а як власні внутрішні правила, що допомагають їм відчувати себе добрими та відповідальними. Батькам важливо підтримувати цю самостійність, довіряти дитині вибір, спонукати до роздумів: «Як ти вчинив би, щоб нікому не було прикро?» або «Як ти почуваєшся, коли робиш щось добре?». Такі запитання допомагають розвивати внутрішній моральний контроль і здатність діяти свідомо, а не лише «щоб похвалили». Пам’ятайте: тепер дитині важливо відчути, що бути добрим — це її власне рішення, яке приносить радість і гордість за себе.
За матеріалами парціальної програми “Скарбниця моралі”
